Дмитро Павличко
Дмитро Павличко (украински: Дмитро Павличко; 28 септември 1929, Стопчатив, Јаблунивки реон, округ Коломија, Станиславско војводство, Република Полска, сегашен Косивски реон, Ивано-Франковска област, Украина[1]—29 јануари 2023) — Украински поет, преведувач, литературен критичар, публицист, шеесетгодишен, општествени и политички активист, Херој на Украина (2004). Витез од Орденот на принцот Јарослав Мудриот IV, V степен (1999, 2009), Орден за заслуги III степен (1997), Орден на слободата (2015), лауреат на Националната награда Тарас Шевченко (1977). Таткото на Соломија Павличко.
| Дмитро Павличко | ||
| ||
| Роден | 28 септември 1929 Стопчатив, Украина | |
|---|---|---|
| Починал | 29 јануари 2023 Стопчатив, Украина | |
| Занимање | поет, преведувач, литературен критичар, публицист, политичар | |
Од октомври 1995 година до мај 1998 година, Павличко беше амбасадор на Украина во Република Словачка.[2]
Павличко беше и амбасадор на Украина во Република Полска во периодот од пролетта 1999 година до февруари 2002 година.[3] Благодарение на неговото барање, во март 2002 година, во центарот на Варшава, на половина километар од познатите Варшавски бањи, бил подигнат споменик на Тарас Шевченко.
Списи уреди
- Любов і ненависть, 1953.
- Моя земля, 1955.
- Концерт у царя, 1958.
- Чорна нитка, 1958.
- Правда кличе, 1958.
- Днина, 1960.
- Два кольори, 1965.
- Гранослов, 1968.
- Сонети подільської осені, 1973.
- Таємниця твого обличчя, 1974, 1979.
- Магістралями слова, літературна критика, 1978.
- Світовий сонет, переклади, 1983.
- Над глибинами, літературна критика, 1984.
- Спіраль, 1984.
- Поеми й притчі, 1986.
- Біля мужнього слова, літературна критика, 1988.
- Покаянні псалми, 1994.
- Антологія словацької поезії XX століття, 1997.
- Золоте ябко, 1998.
- Сонети В.Шекспіра, 1998.
- 50 польських поетів, 2000.
- Поезії Хосе Марті, 2001.
- Наперсток, 2002.
- Рубаї, 2003
- Сонети (оригінальні твори й переклади), 2004.
- Не зрадь, 2005.
- Три строфи, 2007.
- Аутодафе, 2008.
- Мала антологія хорватської поезії, 2008.[4]
- Потоп. 2010.
- Золоторогий олень. Поема. 2011.
- Най поховають мене на цьому полі. Новела. 2011.
- Разом. Вместе: збірка поезій. (з Ратнером О. Г.). — Дніпропетровськ : Герда, 2013. — 176 с., іл. — ISBN 978-617-7097-02-9
- Вірші з Майдану: Поезії. — К. : ВЦ «Просвіта», 2014. — 24 с. — ISBN 978-966-2133-96-7
Наводи уреди
- ↑ „Павличко Дмитро Васильович: Біографія на УкрЛібі“. Посетено на 2022-09-20.
- ↑ Указ Президента України про призначення № 983 від 19.10.1995, Указ Президента України про звільнення № 452 від 11.05.1998
- ↑ Указ Президента України від 26.02.1999 № 220/99
- ↑ Vijenac 380/2008. Архивирано на 18 травня 2011. Jevgenij Paščenko: Ukrajinska vizija hrvatskog pjesništva, 25. rujna 2008. (хорв.)